Головний розслідувач Bellingcat Христо Грозєв розповів Радіо НВ, що їхнє розслідування щодо операції із затримання "вагнерівців" у текстовому варіанті готове й буде опубліковане в найближчі два тижні.

А потім ми докладемо всіх зусиль, щоб зробити якісний двогодинний документальний фільм, який отримає Оскар. Я впевнений, на це знадобиться ще, як мінімум, шість місяців", – розповів Грозєв.

Зокрема, у розслідувача запитали й про роль іноземних спецслужб у проведенні операції.

Дані, які Bellingcat накопичили, не показують і не мусять показати, чи була участь іноземної розвідки. Ми бачимо тільки, що ці найманці були найняті українськими спецслужбами; бачимо, що операція відбувалася; що її готували ще з кінця 2019 року, тому що є багато сайтів, які були зареєстровані саме в той час. Можна припускати, що, найімовірніше, таку операцію можна було зробити без участі партнерських служб. Але доказів на рівні даних у нас немає", – розровів головний розслідувач Bellingcat Христо Грозєв.

Читайте також: "Вагнергейт": CNN розповів про роль США в операції із захоплення московитських бойовиків.

• За даними телеканалу CNN, Київ отримав від Вашингтона фінансування і технічну допомогу. Крім того, українську сторону з приводу організації операції консультувало ЦРУ. Водночас неназваний високопоставлений чиновник США заявив, що ці твердження є хибними. За його словами, розвідка США знала про операцію, але не була до неї причетна.

Грозєв також зауважив, що "злив операції — це оціночний опис".

Тут можуть бути легітимні, але помилкові дії. У найбільш невинному варіанті, можливо, адміністрація президента вирішила, що плюсів від цього уповільнення більше, ніж мінусів і ризиків. Нам здається це нелогічним і помилковим рішенням, але в той момент, можливо, комусь здавалося правильним. Тому не можна говорити обов’язково про те, що хтось злив цю операцію, а скоріше — припустився тактичної і стратегічної помилки, але вона критична," – каже журналіст.

На його думку, "найбільша помилка – напівзірвану операцію не перетворили на величезний плюс для України".

Називаючи операцію операцією; публікуючи відразу всі дзвінки; тисячі хвилин слів зізнань найманців — це дало б доказову базу багатьом судовим справам, які зараз тривають, зокрема в Гаазі і Страсбурзі. Для мене найважливіше було б показати, наскільки принизливою ця операція була для російських спецслужб, тому що все це пройшло повз них, вони нічого не зрозуміли," – розповів розслідувач Bellingcat.

Крім того, за його словами, це правда, що ніхто з української влади з командою розслідувачів Bellingcat не поспілкувався і не пояснив свою версію подій.

Досі ми не отримали офіційної відповіді, але ми після кількох спроб перестали намагатися. Коли закінчимо документальний фільм, ми ще раз в останню хвилину звернемося по коментар", – сказав Христо Грозєв.

Він наголосив, що йому дає надію те, що "вже визнали: така операція все-таки була".

Можливо, її не називають операцією, а намагаються зобразити по-іншому, але вона була. У чому я не згоден і готовий сперечатися: що операцію не можна було завершити через те, що ФСБ знала про її проведення і якось змогла б зреагувати, зганьбити її на останньому етапі. Цьому суперечать всі дані, які ми зібрали. ФСБ не розуміла нічого і після арешту цих 33 осіб, і після того, як білоруська сторона їх передала росії. Переконання української сторони в тому, що ФСБ знала, помилкове. ФСБ нічого не знала", – зауважив головний розслідувач Bellingcat Христо Грозєв.

• Раніше голова ТСК, народна депутатка "Слуги народу" Мар'яна Безугла розповідала, що "щодо того, хто злив – це питання має кілька відповідей. Поінформованість ФСБ була уже на етапі документування цих осіб. Спецслужби України мали це передбачити. Тому у нас питання, чому було прийняте таке рішення для проведення".

На уточнююче запитання про те, чи передавалась на оперативному рівні з української сторони росії інформація про спецзахід, Безугла сказала, що це "є предметом окремого кримінального провадження".

Читайте також: "Вагнергейт": слідча комісія Ради звітувала про "спеціальний захід"

Апеляційний суд Амстердама, де проходили слухання по суті у справі про приналежність колекції "скіфського золота", ухвалив рішення повернути експонати виставки "Крим. Золотий острів у Чорному морі" на територію суверенної держави Україна. Колекцію "скіфського золота" привезли у музей в Амстердамі на виставку ще до окупації півострова росією. Скіфське золото, доки триває судова тяганина, зберігається в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.

Як Україні вдалося повернути культурне надбання, чому це рішення є прецедентом та де будуть зберігати повернуті артефакти в ефірі UMN розповів доктор історичних наук Сергій Кот.

"Це перемога і не лише України, а і перемога міжнародного права"

Перша звістка – це неймовірне піднесення, ми пройшли великий шлях, він виявився поки переможним, це рішення апеляційного суду – це, фактично, крапка поставлена. І згідно з нідерландським законодавством, ще може бути апеляція до Верховного суду, але все таки апеляційний суд підтримав і затвердив рішення першої інстанції, яке ми мали у грудні 2016 року, про те що «скіфське золото» має бути повернуто до України. Це перемога і не лише України, а і перемога міжнародного права", – розповів історик.

У 2015 році це питання постало серйозно, говорить Сергій Кот. У тодішньому складі Міністерства культури України була певна розгубленість, один із заступників міністра, коментуючи це журналістам, сказав, що імовірно доведеться віддавати ці речі у кримські музеї, які перебували в умовах російської окупації, додав Кот.

За його словами, згідно з міжнародним правом і конвенцією, країна, яка видала дозвіл на тимчасове вивезення культурних цінностей, наприклад з метою виставки, ця країни і має бути отримувачем назад. 

Нас пробували схилити до того, що є контракти між музеями і організаторами і речі мають повернутися в ті музеї. Невипадково Україна зробила сильний крок у 2020 році, коли подала на відвід судді, яку запідозрили у співпраці з рф. Тому що ця суддя при розгляді аргументів сторін спробувала виключити з аргументації української сторони і не долучити до справи якраз посилання на міжнародні зобов’язання сторін і на конвенцію 1970 року", - розповідає Кот.

Історик наголошує, що відповідно до норм конвенції, речі, які не повертаються вчасно після тимчасового вивезення, офіційно оголошуються незаконно вивезеними і підлягають безумовному поверненню в країну походження.

Новий склад суду діяв по совісті і по справедливості, і згідно з міжнародним правом. Не думаю, що Верховний суд Нідерландів змінить рішення суддів і першої інстанції, і апеляційної інстанції. Скоріш за все, конвульсивні дії російської сторони будуть спрямовані на те, щоб відтягнути офіційне передання цих речей до України, бо це означитиме велику міжнародну поразку росії у цій справі", – пояснює Сергій Кот.

Колекція отримала назву "скіфське золото" завдяки журналістам, говорить Сергій Кот.

Це була виставка великої кількості артефактів різних періодів і різних народів, пов’язаних з історією Криму. І це дійсно починалося від скіфської доби, сарматські речі і речі готів, періоду Готського царства у Криму, що безумовно цікавило Німеччину. Найцінніші речі були з центральних музеїв України, зокрема з Національно-історичного музею. Вони повернулася ще тоді. Спір, що тоді виник навколо кримських музеїв, які в умовах окупації почали вимагати, щоб саме їм повернули предмети. Вони там не є найціннішими, але це велика кількість, близько 550 предметів, різної доби, різного характеру. Але кожна пам’ятка сама по собі є унікальною і неповторною, це оригінальна річ. Поза уявленнями про цінність золотих виробів і срібла чи дорогоцінних каменів, кожен артефакт є цінним. І тому країна бореться і за цінні речі, щоб вони лишилися в Україні і належали нашій культурній спадщині, і за справедливе вирішення цієї ситуації на основі міжнародного права", - розповідає науковець.

Повернуті експонати, які неможливо повернути з якихось причин в ті музеї, в яких вони були, вони можуть перебувати на депозитарії до того часу, поки буде можливість передати їх назад, зазначає історик. Тому ці речі можуть бути в одному з українських музеїв. Вони можуть експонуватися і чекати поки вони повернуться в кримські музеї. Проте історик говорить про ще одну проблему.

Сьогодні ніхто не може проконтролювати долю десятків і сотень тисяч археологічних артефактів, які внаслідок масштабних будівництва, розгорнутих російськими окупантами на території Криму, знищується. В майбутньому, це рішення суду може радикально вплинути на долю тих експонатів, які згодом вдасться виявити у російських музеях, після того, як Крим повернеться в Україну і Україна буде мати всі права для того, щоб вимагати повернення своїх культурних цінностей на свою територію", - каже Сергій Кот.