НОВИНИ

Коротко і по суті. Лише Найважливіше.
UMN.UA - це найважливіші теми дня у розвитку та ексклюзиви з прямих ефірів UMN. Красиво. Інформативно. Виключно. Будь собою. Будь з нами. Бути справжнім – важливо!
Launched by
Якщо вам подобається те, що ми робимо —
будемо вдячні за фінансову підтримку нашого проєкту.
💙💛
Наші реквізити:
ГО ЮМН
IBAN:
UA063052990000026001016207598
pb.ua:
5363 5423 0778 1303
monobank:
5375 4141 0021 8964
Наша банка монобанк:
Paypal:
paypal@skrypin.ua
Payoneer:
5300 7211 2293 8860
Мобільні перекази:
+380963302229

Світові ЗМІ про зростання цін на енергоносії: можливість звірити попередню політику з реальністю

11:32 / 9 жовтня 2021

Аналітичний сайт The Conversation, який публікує виключно науковців та університетських викладачів, розмістив статтю лектора ESCP Business School Деян Главас (Dejan Glavas), в якій автор намагається спрогнозувати, скільки часу триватиме зростання ціни на газ, передає "Український тиждень".

Розвідка зазначає, що попри те, що 67% своєї електроенергії Франція виробляє за рахунок атомної енергетики, ціни на газ, тут також виросли. Одна з причин - “засоби виробництва не в змозі задовольнити попит”, зокрема, через  високу активність економічної діяльності. Другий важливий фактор - “різко збільшились у Європі ціни на природний газ. Це було зумовлено зменшенням резервів через низькі температури на початку року. Літні запаси нереально поповнити впродовж літа.” Автор вважає, що “не варто ігнорувати структурні причини коливання цін на електроенергію в Європі та Франції. Ці структурні причини обумовлені зростанням частки відновлюваних джерел енергії в європейській енергетичній суміші внаслідок екологічної політики, яку проводить, зокрема, Європейська Комісія.” Деян Главас наголошує, що відновлювані джерела набагато більше залежать від метереологічних умов, ніж викопні та атомні. “Політика на обмеження викидів вуглецю сприяє збільшенню витрат на роботу теплових електростанцій у Франції та загалом у Євросоюзі”, - зазначає  The Conversation

Щоденний економічний часопис Les Échos привертає увагу до наслідків рішення французького уряду залишити для населення до весни ціни на газ незмінними. “Переговори між урядом та постачальниками енергії просуваються важко, - пише журналіст Венсан Коллен. - Як гарантувати, що Engie та її конкуренти не зазнають збитків? Прем'єр-міністр чітко заявив, що до 1 квітня ціни не зрушать з місця. Мова — про 3 млн клієнтів  Engie та 2 млн споживачів послуг інших компаній — Total Energie, Eni, EDF... »  Les Échos  зазначає, що “рано чи пізно споживачам доведеться платити більше”.  Engie тим часом зацікавилося ринком атомної енергії, що нині стрімко розвивається в Європі.

“Постачальники енергії — у великій скруті”, - пише газета Le Parisien. - Частина з них змушена відмовлятися від нових клієнтів. Це, наприклад, Cdiscount Énergie, яка нещодавно розмістила повідомлення: “Наша електроенергія та газ — на стадії реформатування. Наразі ми не можемо приймати нових абонентів”. Більше ніж 100-річна компанія Vattenfall, виробник і дистриб'ютор у семи європейських країнах, також більше не пропонує абонплату на газ.”

Як пише німецька Die Welt, Анґела Меркель закликала не вживати неправильних заходів та поспішно звертатися до росії за відповідальністю. «Питання ось яке: чи є дійсні замовлення, які не виконала росія», - заявила вона і додала, що за найсвіжішою інформацією – це не так. На думку канцлерки, нинішня ситуація ставить питання: чи достатньо замовлень та чи висока ціна зараз не є причиною не замовляти так багато?

«Можна було очікувати, що (глобальний) попит та ціни на енергію зростуть по завершенні коронавірусної кризи», - пише Гендрик Кафзак на сайті Frankfurter Allgemeine Zeitung. Він припускає, що ціни навряд чи швидко підуть на спад. «Експерти очікують, що рівень цін не впаде на допандемійний рівень не раніше 2024 року. Це ще раз показує, наскільки мали рацію ті, хто попереджав на початку кризи з коронавірусом: важко зупинити виробництво, але ще важче пізніше його відновити», - пише Кафзак.

«Дехто вважає, що кремль бачить ціни на газ у якості шансу для Газпрому прискорити затвердження «Північного потоку - 2», - пише The Guardian.

Як зазначає видання, той факт, що «Газпром» не забронював додаткові можливості транзиту газу через Україну до країн Європи на жовтень, змусив деяких експертів звинувачувати кремль у маніпулюванні кризою. Видання, зокрема, цитує дослідницю з університету Цюриха Марію Шаґіну, яка наголошує, що росія - це єдина країна, яка дійсно могла б послабити тиск на ціни, але вирішила цього не робити.

«Кремль завжди прагнув зобразити себе як надійного постачальника газу для Заходу. Однак останні події можуть означати новий етап у його зовнішній політиці», - пише The Guardian. Цей новий етап, на думку британських журналістів, може стати етапом тиску на західних партнерів, аби пришвидшити запуск «Північного потоку-2»

Німецький журналіст Ніколас Піпер у колонці для Sueddeutsche Zeitung, роздумуючи про нинішню енергетичну кризу (зростання цін не лише на газ, але й вугілля, нафту та електроенергію), нагадує про кризу цін на нафту 1973 року. «Зростання цін на газ, нафту та електроенергію змушує промислово розвинені країни піддавати свою попередню політику перевірці реальністю», - вважає Піпер, Він зазначає, що тоді реальність була зовсім інша і мало хто турбувався про викиди СО2, так як це відбувається сьогодні. Однак та криза означала для багатьох кінець економічного зростання. Зокрема, для Німеччини – це був кінець «економічного чуда». Але як наслідок, федеральний уряд почав розвивати атомну енергію та заохочував жителів скорочувати витрати. Ніколас Піпер, зокрема, згадує «безавтомобільні» неділі в Німеччині наприкінці 1973-го. «Майже усі громадяни, які пережили той час, при згадці словосполучення «нафтова криза» згадують про ті неділі, коли можна було сміливо гуляти по автобану. З певної точки зору це було безглуздо, оскільки неділі не зменшували загального споживання палива. Але вони викликали у громадян відчуття, що ситуація серйозна. І це так мабуть мало й бути за задумом», - відзначає журналіст.

«Ми увійшли до періоду масштабної енергетичної кризи», - пише найбільша французька щоденна газета Ouest France. - Відразу за звичайними споживачами, промисловці, що споживають багато енергії, занепгокоєні вибухом цін на газ та електроенергію. Для цієї категорії, ціни на газ мають кардинальне значення. Настільки, що декілька європейських заводів мусили нещодавно на певний термін зупинити діяльність, бо почали працювати собі на збиток. Йдеться, зокрема, про виробників азотних добрив, що використовують газ як сировину.” Часопис цитує Ніколя де Уоррена, президента асоціації Uniden, що представляє 55 великих електроінтенсивних груп у Франції (Aluminium Dunkirk, ArcelorMittal, Arkema, Total, Сен-Гобен тощо). Він вважає, що “ЄС вступає у період четвертого енергнетичного шоку”. У цих умовах, наголошує Ouest France, європейцям важко залишатись конкурентноздатними по відношенню до азійців.

"Це перемога і не лише України, а й міжнародного права" - історик Сергій Кот про повернення "скіфського золота"

21:39 / 26 жовтня 2021

Апеляційний суд Амстердама, де проходили слухання по суті у справі про приналежність колекції "скіфського золота", ухвалив рішення повернути експонати виставки "Крим. Золотий острів у Чорному морі" на територію суверенної держави Україна. Колекцію "скіфського золота" привезли у музей в Амстердамі на виставку ще до окупації півострова росією. Скіфське золото, доки триває судова тяганина, зберігається в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.

Як Україні вдалося повернути культурне надбання, чому це рішення є прецедентом та де будуть зберігати повернуті артефакти в ефірі UMN розповів доктор історичних наук Сергій Кот.

"Це перемога і не лише України, а і перемога міжнародного права"

Перша звістка – це неймовірне піднесення, ми пройшли великий шлях, він виявився поки переможним, це рішення апеляційного суду – це, фактично, крапка поставлена. І згідно з нідерландським законодавством, ще може бути апеляція до Верховного суду, але все таки апеляційний суд підтримав і затвердив рішення першої інстанції, яке ми мали у грудні 2016 року, про те що «скіфське золото» має бути повернуто до України. Це перемога і не лише України, а і перемога міжнародного права", – розповів історик.

У 2015 році це питання постало серйозно, говорить Сергій Кот. У тодішньому складі Міністерства культури України була певна розгубленість, один із заступників міністра, коментуючи це журналістам, сказав, що імовірно доведеться віддавати ці речі у кримські музеї, які перебували в умовах російської окупації, додав Кот.

За його словами, згідно з міжнародним правом і конвенцією, країна, яка видала дозвіл на тимчасове вивезення культурних цінностей, наприклад з метою виставки, ця країни і має бути отримувачем назад. 

Нас пробували схилити до того, що є контракти між музеями і організаторами і речі мають повернутися в ті музеї. Невипадково Україна зробила сильний крок у 2020 році, коли подала на відвід судді, яку запідозрили у співпраці з рф. Тому що ця суддя при розгляді аргументів сторін спробувала виключити з аргументації української сторони і не долучити до справи якраз посилання на міжнародні зобов’язання сторін і на конвенцію 1970 року", - розповідає Кот.

Історик наголошує, що відповідно до норм конвенції, речі, які не повертаються вчасно після тимчасового вивезення, офіційно оголошуються незаконно вивезеними і підлягають безумовному поверненню в країну походження.

Новий склад суду діяв по совісті і по справедливості, і згідно з міжнародним правом. Не думаю, що Верховний суд Нідерландів змінить рішення суддів і першої інстанції, і апеляційної інстанції. Скоріш за все, конвульсивні дії російської сторони будуть спрямовані на те, щоб відтягнути офіційне передання цих речей до України, бо це означитиме велику міжнародну поразку росії у цій справі", – пояснює Сергій Кот.

Колекція отримала назву "скіфське золото" завдяки журналістам, говорить Сергій Кот.

Це була виставка великої кількості артефактів різних періодів і різних народів, пов’язаних з історією Криму. І це дійсно починалося від скіфської доби, сарматські речі і речі готів, періоду Готського царства у Криму, що безумовно цікавило Німеччину. Найцінніші речі були з центральних музеїв України, зокрема з Національно-історичного музею. Вони повернулася ще тоді. Спір, що тоді виник навколо кримських музеїв, які в умовах окупації почали вимагати, щоб саме їм повернули предмети. Вони там не є найціннішими, але це велика кількість, близько 550 предметів, різної доби, різного характеру. Але кожна пам’ятка сама по собі є унікальною і неповторною, це оригінальна річ. Поза уявленнями про цінність золотих виробів і срібла чи дорогоцінних каменів, кожен артефакт є цінним. І тому країна бореться і за цінні речі, щоб вони лишилися в Україні і належали нашій культурній спадщині, і за справедливе вирішення цієї ситуації на основі міжнародного права", - розповідає науковець.

Повернуті експонати, які неможливо повернути з якихось причин в ті музеї, в яких вони були, вони можуть перебувати на депозитарії до того часу, поки буде можливість передати їх назад, зазначає історик. Тому ці речі можуть бути в одному з українських музеїв. Вони можуть експонуватися і чекати поки вони повернуться в кримські музеї. Проте історик говорить про ще одну проблему.

Сьогодні ніхто не може проконтролювати долю десятків і сотень тисяч археологічних артефактів, які внаслідок масштабних будівництва, розгорнутих російськими окупантами на території Криму, знищується. В майбутньому, це рішення суду може радикально вплинути на долю тих експонатів, які згодом вдасться виявити у російських музеях, після того, як Крим повернеться в Україну і Україна буде мати всі права для того, щоб вимагати повернення своїх культурних цінностей на свою територію", - каже Сергій Кот.