НОВИНИ

Коротко і по суті. Лише Найважливіше.
UMN.UA - це найважливіші теми дня у розвитку та ексклюзиви з прямих ефірів UMN. Красиво. Інформативно. Виключно. Будь собою. Будь з нами. Бути справжнім – важливо!
Launched by
Якщо вам подобається те, що ми робимо —
будемо вдячні за фінансову підтримку нашого проєкту.
💙💛
Наші реквізити:
ГО ЮМН
IBAN:
UA063052990000026001016207598
pb.ua:
5363 5423 0778 1303
monobank:
5375 4141 0021 8964
Наша банка монобанк:
Paypal:
paypal@skrypin.ua
Payoneer:
5300 7211 2293 8860
Мобільні перекази:
+380963302229

Алгоритм Ілона Маска: які методи дозволяють йому досягати "неможливого"?

15:10 / 25 вересня 2021

У цій статті ви дізнаєтеся про методи розв'язання складних інженерних (та практично будь-яких інших) задач, які застосовує мільярдер, підприємець та інженер Ілон Маск. Маємо змогу це зробити завдяки дуже цікавому інтерв’ю, яке він дав аматорському youtube-каналу про космічну галузь. У ньому Маск майже дві години працює екскурсоводом на Starbase, космічно-ракетному комплексі його компанії SpaceX, розташованому у Техасі, пише видання Тексти.org.ua

У ніч на 16 вересня, космічна компанія Ілона Маска SpaceX подолала черговий бар’єр на шляху до головної мети його життя: зробити людство міжпланетною цивілізацією.

Запуск місії Inspiration4 з першими в історії виключно цивільними астронавтами на борту, що провели три дні на навколоземній орбіті, є першим у серії комерційних запусків SpaceX у сфері космічного туризму. Зароблені гроші (за оцінками, $200 млн доларів лише від першого пуску) підуть на фінансування наступних етапів плану Маска: запустити в середині 2020-х першу людину на Марс і побудувати самодостатнє місто-колонію на цій планеті до 2050 року, що коштуватиме від $100 мільярдів до $10 трильйонів.

Для цього потрібно запустити десятки тисяч ракет, кожна з яких здатна перевозити сотні тонн вантажів від Землі до Марса.

Заявлена мета бачиться фантастичною і нереальною (чи фантастично нереальною) для будь-кого. Для будь-кого, окрім власне Маска – людини, якій у віці 50 років вдалося створити щонайменше три мультимільйонних бізнеси у трьох різних галузях: фінансовій (PayPal, разом із партнерами), автомобільній (Tesla) та аерокосмічній (SpaceX).

Хоча частина людей вважає, що Маск занадто “переоцінений”, але навіть вони визнають – Ілон геніальний самопіарник, у хорошому сенсі цього слова. Його вміння грати не за правилами, використовувати нетрадиційні канали (персональний Twitter, наприклад), комерційні проєкти своїх компаній для того, щоб підсилювати ефект та рекламу своїх інших компаній (чого вартий, наприклад, запуск Tesla Roadster у космос на ракеті від SpaceX) дає дуже значний результат: ви постійно чуєте про Маска, і майже завжди ці новини вражають. А ціни на його акції зростають.

Та у цій статті ми розкажемо не про маркетингові таланти Маска, не про його спосіб стратегічного мислення (це окрема дуже цікава історія, пошукайте за ключовими словами First Principles Thinking), а про його підхід до розв'язання складних інженерних задач. Насправді він універсальний і підходить для створення практично будь-яких складних проєктів, наприклад, у IT.

Про свій метод Маск розказав, коли проводив майже двогодинну екскурсію по Starbase, де щодня 24 години на добу відбувається створення наступного етапу його марсіанського плану – побудова міжпланетної ракети Starship. (Відео з цим фрагментом починається з 20 хвилини, але ми дуже радимо подивитися всі три частини повністю). За словами Джона Кармака (теж, до речі, людина-легенда), який нещодавно відвідав “Космічну базу”, масштаб і швидкість роботи там такі, яких він не бачив ніде, навіть у сучасному Китаї.

Ілон Маск. Кадр із відео.

Отже, Маск говорить про п’ять пунктів програми з розв'язання будь-якої складної технологічної чи інженерної проблеми:

  1. Зробіть вимоги до продукту якомога менш тупими
  2. Докладіть усіх можливих зусиль для того, щоб повикидати непотрібні частини процесу та конструкції (design)
  3. Спрощуйте та оптимізуйте проєкт (але не раніше ніж на третьому кроці!)
  4. Прискорюйте час кожної ітерації продукту
  5. Автоматизуйте

1. Зробіть вимоги до продукту якомога менш тупими

Вимоги до того, яким має бути кінцевий продукт, часто є необґрунтованими, непотрібними або просто тупими. Неважливо, хто їх висуває. Це може бути найрозумніша людина, яка обов’язково коли-небудь помиляється, або інтерн, що працював два роки тому і вже давно звільнився. У першому випадку це особливо небезпечно, оскільки вимоги від розумного колеги менше критикують. Вимоги обов’язково будуть тупими, наполягає Маск, хоча б через те, що “будь-який проект є неправильним, питання лише в тому, наскільки він неправильний”.

– У прискорювача Starship у місці, де приєднується другий ступінь ракети, є чотири аеродинамічні решітки (fins), які використовують для керування польотом навіть на надзвукових швидкостях. Вони великі та важкі, у декілька тонн, і за словами Маска, можуть бути застосовані як “пастка для динозаврів” (“Ця штука може зловити Т. Rex”). На питання, чи будуть вони складатися (як складаються значно менші решітки на ракеті Falcon-9), Маск флегматично відповідає: “Навіщо? Це ускладнює конструкцію, робить її важчою, дорожчою і менш надійною. Ми порахували, що з аеродинамічного погляду втрати будуть відносно невеликими, якщо вони весь час будуть розташовані горизонтально”.

– Перші прототипи космічного модуля Dragon планували зробити із можливістю самостійного приземлення за допомогою ракетних двигунів, як це робить перший ступінь Falcon-9. Однак цю вимогу прибрали на користь значно простішого, дешевшого та легшого варіанта із парашутами.

2. Докладіть усіх можливих зусиль для того, щоб повикидати непотрібні частини процесу або конструкції

Якщо у вас не виникає потреби щось повернути назад до конструкції (design) вашого продукту хоча б 10% усього часу, значить ви видалили недостатню кількість його складових на початку. Маск стверджує, що зараз у них є схильність до використання принципу “додаймо цю частину або процес пізніше, якщо буде потреба”. До того ж кожен необхідний процес або частина дизайну(конструкції) повинні мати людину, від кого походить вимога, конкретне ім’я, а не назву департаменту: в останнього неможливо запитати, звідки виникла така вимога, а у людини – можна.

– Маск згадує історію про те, як він провів кілька тижнів на фабриці "Тесла" в складі команди, яка намагалася розв'язати проблему із батареєю, що ніяк не проходила тесту, і через це виробництво машин зупинилося. Спочатку вони шукали рішення, як зробити, щоб гумове покриття батарейної збірки не відвалилося під час тесту на водонепроникність. Однак потім хтось звернув увагу на те, що вимоги до тесту були сформульовані неправильно: замість того, щоб посилювати тиск назовні батареї (моделювати потрапляння води із зовнішнього середовища), тиск підвищували зсередини (це зворотний вакуум-тест, перевірка на витоки назовні). Він був непотрібним, напрямок тесту змінили, і невеликі зміни в конструкції покриття дозволили відновити та пришвидшити виробництво.

– Ракета Starship (крім того, що зроблена зі “звичайної” сталі і значно дешевша у виробництві за всіх своїх попередників, а найголовніше – сталь дає змогу робити нові ракети по-справжньому швидко), закрита термальною плиткою лише з одного боку. Конструкція “хвостів” та процес спуску зроблені таким чином, щоб лише цей бік наражався на вплив плазми високих температур, яка утворюється під час повернення в атмосферу. Тоді навіщо закривати її всю, якщо достатньо зробити це для половини корпусу?

3. Спрощуйте та оптимізуйте

Це обов'язково потрібно робити, однак лише на третьому кроці програми, оскільки найпоширеніша проблема і помилка будь-якого розумного інженера в тому, що він починає оптимізувати одразу, навіть коли ще нічого не існує.

– Merlin, перший двигун SpaceX, є геніальним у тому, що це найпростіший і найдешевший двигун, який класно виконує своє завдання: виводити вантажі на орбіти навколо Землі. У порівнянні з конструкцією двигунів НАСА або радянських він виглядає так, наче має утричі менше деталей – явний успіх трьох перших пунктів програми Маска, про які ми вже написали. Водночас революційний за сумарними якостями новий метановий двигун Raptor (“оптимізований” вже для міжпланетних перевезень, для безперервних запусків дуже великої кількості ракет) ще у процесі розробки, і Маск зауважує під час демонстрації зразків, що з часом “половина деталей щезне”. Але не зараз, коли він ще до кінця не розроблений.

– Для чого було розбивати десятки перших ступенів Falcon-9 при невдалих спробах приземлення на морські баржі, якщо можна значно легше повертати ракети на стаціонарні майданчики на суші? Тут спрощення, яке ефективніше на іншому рівні: у тому, щоб була можливість використовувати Атлантичний океан як гігантський посадковий майданчик для “неточних” повернень. Дешевше перегнати баржу навіть за 1000 кілометрів після повернення ракети по одній із безлічі приблизних траєкторій, ніж розраховувати і витрачати паливо, щоб неухильно дотримуватися “єдиної” траєкторії, що приведе вас до конкретного місця приземлення.

4. Прискорюйте час кожної ітерації продукту

Маск постійно наполягає, що “ви рухаєтеся занадто повільно, давайте швидше! Однак не робіть цього, поки ви не виконали перших три пункти”. У SpaceX явно використовують концепцію “мінімально працюючого продукту”, який потім доробляють за допомогою дуже швидких ітерацій.

– За 19 років існування SpaceX задала такий темп у цій галузі, який до них здавався абсолютно неможливим (129 запусків за 11 років лише Falcon-9 ). Цикли створення повністю нових технологій та темпи запуску ракетних апаратів настільки швидкі, що здаються фантастикою. Лише неповний перелік: з нуля створено два революційних ракетних двигуна, розроблена лінійка ракет Falcon, зокрема багаторазового використання, створено орбітальний космічний модуль для транспортування людей Dragon (за дизайном виглядає як техніка із дуже хорошого фантастичного фільму про космос), у процесі активної розробки швидко будуються і розбиваються десятки зразків ракети Starship. Смішна деталь – вибух свого чергового зразка під час випробувань команда SpaceX називає не вибухом, а “незапланованим розбиранням на частини” (unplanned disassembling)

5. Автоматизуйте

Важлива частина автоматизації – це прибрати “тести в процесі” після того, як проблема була діагностована: якщо продукт у кінці процесу виробництва має високий відсоток якісних зразків, немає потреби тестувати його всередині процесу.

До того ж Маск багато наголошує, що кожен має бути головним інженером. Усі розробники повинні розуміти систему на “верхньому рівні”, щоб визначити, коли вони роблять погану оптимізацію. Приклад: зазвичай в десять разів більше часу приділяється зменшенню ваги двигуна, ніж зменшенню ваги залишкового палива, яке зостається у баках після приземлення, тоді як вони мають однаково важливе значення для зменшення ваги ракети.

Код, написаний автором відео, оптимізує траєкторію приземлення Starship за трьома параметрами: мінімізація витрати палива, кутів повороту двигуна і кутової швидкості (щоб не відбулося руйнування ракети у польоті). Підрахована траєкторія (ліворуч) практично збігається з тим, що було в реальності. Це означає, що, найпевніше, SpaceX оптимізує такі самі показники.

Водночас на відео видно, наскільки серйозно Маск обізнаний з усіма найдрібнішими деталями практично всіх головних інженерних процесів, які відбуваються у SpaceX: від конструкції корпусів та двигунів до облаштування майданчиків для запуску космічних апаратів. Взагалі Ілон переконує, що виробництво в 100 разів складніше за проєктування, особливо важливою частиною є будівництво конструкцій і майданчиків для запуску, куди SpaceX намагається перенести максимальну кількість складних частин процесу, щоб спростити власне ракетні апарати. За словами Маска, краще втратити десятки ракет, ніж один пусковий майданчик.

Також на відео видно, наскільки мотивовані інші працівники на майданчику. Ілон Маск каже, що у них немає іншого виходу, ніж працювати подібними темпами. Тоді, можливо, буде шанс зробити людство міжпланетним видом.

Проте цей алгоритм може стати вам у пригоді, навіть якщо ви намагаєтеся досягти трохи менш амбітної мети, ніж побудова самодостатньої колонії на Марсі.

Дуже рекомендуємо подивитися всі три частини "туру з Ілоном" по Starbase.

Майбутня еліта. Хто може допомогти перетворити ветеранів на рушійну силу суспільства

10:21 / 17 жовтня 2021

Сучасні ветерани навряд чи схожі на традиційних радянських дідусів у медалях і з гвоздиками. Тепер це активісти, політики та бізнесмени, що здатні захистити державу, відстояти свої інтереси й допомогти побратимам окремо або за участі влади. Саме про це 8 жовтня говорили в Маріуполі на масштабному форумі «Всеукраїнський діалог «Ветерани–громада». На ньому ветерани АТО/ООС зустрілися з владою, проговорили проблеми та досягнення. Форум об’єднав декілька тем, одна з основних — самоорганізація, пише Юлія Гаркуша для Українського тижня.

Спільнота ветеранів є однією з найбільш значущих у громаді, і не буде перебільшенням стверджувати, що без цієї спільноти вже не можна визначити шлях усієї країни. Це справжня армія, що на восьмий рік війни становить близько 500 тис. тих, хто повернувся з фронту. Але перш ніж повернутися до мирного життя та стати бізнесменом, політиком, активістом чи волонтером, часто доводиться проходити довгий шлях реабілітації, і нерідко перший, хто допоможе, — колишній побратим, теж ветеран.

Фізична, психологічна та соціальна реабілітація — перший виклик від мирного життя, з яким стикається людина, що повернулася з фронту. Нерозуміння та неповага з боку суспільства — перше, про що говорять ветерани, запевняє директорка Госпіталю ветеранів війни «Лісова поляна» Ксенія Возніцина. Тут потрібна співпраця МОЗ та Мінвету й розробка спеціальної програми щодо поширення уніфікованих механізмів роботи. Ксенія — професійна лікарка, яка роками займається питанням реабілітації ветеранів. Вона переконана, що в процесі реадаптації ветеранів повинні брати участь і комунальні установи, і соціальні служби, і громадські організації. Варто об’єднатися для створення невеличких центрів, просторів, хабів з елементами психосоціальної підтримки ветеранів не тільки на рівні обласних центрів, а й на рівні районів. Ще одна специфічна проблема — контузія, або «автограф війни», як її інколи називають. 55–60% контузій не зафіксовано, тому й виявити їхні наслідки буває важко. Позитивним є досвід співпраці міської психіатричної лікарні з місцевою громадською організацією «Бандерівський Схрон» з Івано-Франківська. Центр реабілітації там працює з 2016 року. За цей час налагодили співпрацю та схему роботи з важкими пацієнтами, з ветеранами, що мають ті чи інші залежності.

З березня 2017 року Центр працює і як Будинок ветерана, де учасники бойових дій у кризових ситуаціях мають можливість тимчасового проживання в колі побратимів, що дуже важливо. Центр виконує роль транзитного середовища між фронтом, іноді — медичним закладом і цивільним суспільством. Перебування в доброзичливому середовищі серед інших ветеранів та волонтерів, у якому відчувається безпека, розуміння, потрібність, допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя, налагодити або відновити соціальні зв’язки. Центр реабілітації «Бандерівський Схрон» з Івано-Франківська на форумі вперше отримав нагороду «Багряний хрест» як волонтерська організація. Це перша громадська заохочувальна відзнака, яку ініціювали ветерани. Нагороду можуть отримати цивільні громадяни, які впродовж останніх семи років підтримували українську армію та далі це роблять. ГО «Простір можливостей» розробила цю відзнаку спільно з Українським інститутом національної пам’яті. «Багряний Хрест» став першим в історії України елементом зворотного зв’язку від ветеранів до суспільства, яке не втомилося від війни, що триває вже восьмий рік.

Іншим способом реабілітації є ветеранський бізнес. Бути вільним найманцем, мати свій бізнес або працювати на господаря — різниця є завжди. Ветеран — це людина із загостреним відчуттям справедливості, тому йому важко йти працювати в корпорацію. А бізнес — це сублімація війни, каже Сергій Позняк, ветеран-підприємець, голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО (АПВА). Він додав, що бізнес — «це шлях інклюзії ветерана в суспільство, це шлях створення робочих місць саме для ветеранів». Важливо зробити з ветеранів бізнес-еліту, проте еліта — перш за все відповідальність за вибір перед суспільством, відповідальність перед нащадками. І ветерани її на себе вже взяли, коли зі зброєю пішли на фронт.

«Дуже потрібна якась адекватна потужна та зрозуміла стратегія, хотілося б погодити якусь таку стратегію, яка буде створювати імідж ветерана-підприємця не як когось, хто хоче отримати гроші й нічого не робити, бо це не так. Ми профінансували бізнеси на 2 мільйони, і жоден проєкт не вийшов на дефолт, жоден не хитнувся», — підкреслив Сергій Позняк.

Сьогодні АПВА готова сприяти у відкритті власної справи, гуртувати тих, у кого вона вже є, і просувати концепцію ветеранського бізнесу. Є стратегія розвитку ветеранського бізнесу, є три законопроєкти, які ще має ухвалити Верховна Рада.

Але навіть без них уже достатньо успішних прикладів співпраці ветеранів із владою. Сьогодні важливо реалізувати накопичений досвід у кожному регіоні та масштабувати на всю країну. Окрім усього, такі ініціативи так чи так пов’язані з реформою децентралізації, реформою розвитку регіонів. Наприклад, Хмельниччина має найбільшу кількість розподіленого житла та готова ділитися досвідом. У мерії діє правило «найкращий подарунок на свято ветерану — своя квартира», і міська влада вже готує видачу квартир на найближчі свята. Тут діють програми повного фінансування, співфінансування за схемою 50/30, а часто й 60–70% вартості житла виплачують із міського бюджету. Частину квадратних метрів жертвують самі забудовники ніби в певний фонд, потім цю нерухомість також розподіляють. За словами Володимира Шрубковського, керівника «Центру допомоги учасникам АТО» у Хмельницькій області, першими квартири за цим принципом отримують ті, хто має поранення та інвалідність, травми, контузії й не оформлює їх офіційно. Діє спеціальна комісія, яка розглядає такі випадки.

Свого часу Житомир став першим містом, де з’явився ветеранський простір «Дім ветерана», робота якого спрямована на допомогу учасникам бойових дій в адаптації та поверненні до мирного життя. Це дорогий проєкт, але наразі його ККД становить 20% від закладеного потенціалу, зізнався мер Житомира Сергій Сухомлин. Він також додав: «Я розумію, що такий простір потрібен ветеранам, щоб вони там збиралися, навіть відсвяткувати день народження або згадати побратимів, які, на жаль, загинули. Але він працює час від часу. І це не дуже ефективно. Ветеран — не професія, та й поєднати в одному просторі все й одразу просто неможливо. Значно ефективніше працювати за напрямами». За його словами, четвертий рік поспіль міська влада відправляє учасників бойових дій на форум ветеранів НАТО, який проходить у Франції. «Коли наші військові бачать шанобливе ставлення до себе, це і є реабілітація в колі «своїх людей», — наголосив Сухомлин.

Нині в Житомирі мешкає понад три з половиною тисячі ветеранів. Для них працює комплексна програма соціального захисту, яку розраховано до 2025 року. Також із міського бюджету сплачуються послуги санаторно-курортного лікування та відшкодування витрат за лікування й медичну реабілітацію учасників АТО/ООС і членів родин загиблих. Організовано надання близько 31 тис. соціальних послуг, зокрема: психологічні та юридичні консультації, послуги посередництва, інформування, сприяння в оздоровленні, отримання гуманітарної допомоги. Натомість у Маріуполі ветеранам не вистачає потужностей для медичної реабілітації, вважає Олег Онишко, учасник АТО/ООС, член одного з ветеранських об’єднань міста. «У Маріуполі не вистачає ветеранського хабу, і на прикладі Львова та Хмельницького вважаю, що підтримкою могла б стати виплата на момент демобілізації, адже іноді, на перший погляд, невеликі гроші мають велике значення», — зазначив він. Загалом на обліку в цьому місті перебуває понад 5,5 тис. ветеранів, на спеціальну міську програму «Маріуполь з турботою про Вас» виділяють 18 млн грн на рік. За ці кошти забезпечують матеріальну допомогу, грошові виплати, сплачують курси та програми навчання й перепідготовки ветеранів та їхніх дітей, оздоровлюють учасників бойових дій. Для порівняння, у Львові 7,5 тис. учасників бойових дій, а обсяги фінансування сягають 100 млн грн на рік.

Так виходить, що окремі громади краще справляються з проблемами своїх земляків, ніж ціла держава. Основними проблемами національного рівня залишаються такі: майже не працює Міністерство в справах ветеранів у регіонах, досі не оновлено закон про статус ветеранів. Наразі у ВРУ перебувають п’ять різних законопроєктів, але на восьмому році війни закон 1993 року лише оновлявся, і в ньому немає жодного слова про такі важливі моменти, як-от освіта, підтримка бізнесу, додаткові стипендії. Не згадується там і про іпотеку чи співфінансування в отриманні житла.

А поки що в Україні залишаються три основні перешкоди для успішної реінтеграції ветеранів: нестача адміністративного потенціалу міністерств та міжвідомчого співробітництва; недостатня протидія загрозі політичної маргіналізації та радикалізації, а також посилення суспільного розколу, що веде до відчуження ветеранів як соціальної групи. Мінветеранів не має достатнього політичного впливу, фінансування та адміністративного охоплення для формування й реалізації загальної стратегії реінтеграції учасників бойових дій.

Крім того, проблемою залишається співпраця з набагато впливовішими відомствами — Міноборони та МВС. На політичному рівні відчуження ветеранів створює ризик відштовхнути частину з них в обійми радикальних груп. Ця радикалізована меншість тепер домінує в дискурсі щодо політичних поглядів учасників війни, що спричиняє ще більшу недовіру населення до спільноти загалом. Про це каже дослідження, проведене Фондом Конрада Аденауера в Україні, що опублікували у квітні 2021 року.

Ветеранська спільнота нерідко пасивна, але якщо надати цій силі мотивацію та поштовх, то це буде одна з найактивніших верств суспільства. Буває, що ветеранів ділять на «правильних» та «неправильних», часто влада не хоче з ними діалогу. Проте саме вони можуть та мають стати найкращою частиною суспільства.