Тиждень зустрівся із сержантом ССпО Андрієм Антоненком, щоб обговорити хід розслідування у справі Шеремета, провокації та методи слідства.

Чому на ваш погляд рішення про домашній арешт ухвалили саме зараз?

- Не знаю. Точніше напевно знаю, але поки говорити про це не можу. За великим рахунком ніхто не мав перебувати за ґратами. Можливо хтось зрозумів, що вже час припиняти це все, бо ситуація зайшла в глухий кут. І далі ганьбитися вже не можна, коли вся країна бачить, що «вдарили в штангу» і що ми (Антоненко, Дугарь і Кузьменко – Ред.) не маємо жодного відношення до злочину. І про це почали вже говорити і в США, і ЄС, відверто звертати на це увагу. Чим далі, тим більше і гірше були би ці наслідки. Мова не про якийсь там повстанський рух, я підкреслюю, що жодним чином не маю це на увазі. А про те, що нинішня ситуація шкодить репутації країни і української влади. Коли амбіції однієї людини стали всупереч всьому.

У своїх попередніх інтерв’ю ви повідомляли про можливі провокації проти вас в СІЗО. Наскільки безпечно зараз почуваєтесь вдома? 

- Може бути все що завгодно. Кажуть, що загнаний в кут щур здатен на будь-які вчинки. Тому, на жаль, я не виключаю провокацій проти мене. Але сподіваюся, що до того не дійде, що врешті решт вистачить розуму.

Останнім часом проти деяких активістів висувають обвинувачння в тяжких злочинах з подальшими "вічними" судами, які і не визнають людини винною, але і не скасовують арешту. Чи можна говорити про те, що це стало своєрідною відпрацьованою технологією влади, коли треба приглушити критику?

- Це абсолютно точно відпрацьована технологія, ще з часів «совка», НКВС-на. І з тих часів, на жаль, вона нікуди не зникла. Це наша справа стала гучною, відомою. А є ще Стерненко, Федина і Звіробій, Чорновол, Ратушний, Сорд… Можна довго перераховувати. Але по в’язницях сидить багато людей, про яких ніхто не знає, але їх обвинувачують саме по такій методиці. Наша справа гучна і тому можна про це казати, звертати на це увагу, в тому числі іноземних партнерів. Що у нас в Україні дійсно є така проблема, абсолютно ще «совкова». І це все треба викорінювати ще з навчальних закладів (правоохоронної системи – Ред.), починаючи з викладачів і закінчуючи літературою, підручників, які написані ще в радянські часи. Як реформується, наприклад, шкільна освіта, додаються нові методики і підходи, оновлюються підручники, бо стають відомі нові факти з української історії, які раніше приховувалися – так само має відбуватися і з правовою системою. Хто зараз є викладачами? Ті самі люди, які творили беззаконня в судах, а потім пішли навчати нове покоління, при чому цілими поколіннями чи династіями навіть.

Чому на ваш погляд слідство ігнорує доводи ваших адвокатів такий тривалий час? 

Це також технологія. Я кажу, про які експертизи може йти мова, якщо на відео показані абсолютно інші особи. Ці люди відрізняються по будові діла, статурі, зросту, ході, зачісці. Слідство просто відпрацьовує замовлення і накази згори. Є рознарядка не відпускати, і вони з серйозним виглядом роблять усю цю театралізовану постанову, яка у них називається судове засідання. З найбільш кричущих прикладів – коли прокурор вимагає тримання під вартою, бо у мене у військовому квитку записана зброя або коли показують довідку про знищення закордонних паспортів, а прокурор встає і зачитує, що вони досі наявні. Я чітко пам’ятаю де я знаходився в момент скоєння злочину, тут на вулиці Старовокзальній. У нас було кілька репетицій поспіль, 19-го, 20-го (липень 2016-го – Ред.), а  21-го числа у нас мав бути благодійний концерт, який і відбувся тоді. Я до першої години ночі спілкувався телефоном зі своїм барабанщиком в месенджері, всі записи про це є. Хоча слідство повідомляло, нібито у мене був вимкнений телефон. Водночас, а хіба вимкнений о першій години ночі телефон це щось дивне? Людина вимикає телефон, лягає спати, це нормальна поведінка. Але тоді у мене було спілкування і всі біллінги показують, куди саме я приїхав і що я знаходився вдома. Хоча слідство каже, що в цей час оця невстановлена особа на відео була біля машини Шеремета. В нормальній правовій державі справу би просто закрили в той самий день.

Які наступні кроки захисту? На чому плануєте зосередити зусилля?

- Про деталізовані плани захисту я, на жаль, говорити не можу. Але маю зазначити, що точно будемо боротися за подальше пом’якшення форми запобіжних заходів. Наступним кроком має стати зняття браслету, або як мінімум переведення на нічний домашній арешт. Щоб я зміг їздити на службу, заробляти гроші, займатися музикою. Це найближче. І поступово рухатися до повного виправдування, щоб були офіційно зняті всі обвинувачення. А далі почнеться найцікавіше, ми вже давно оформили позов в ЄСПЛ.  А щодо цього всі юристи казали, що лише сам факт присутності перших осіб держави на тій пресконференції (мається на увазі пресконференція МВС 12 грудня 2019 року, коли в присутності президента України, генпрокурора і міністра внутрішніх справ було оголошено підозрюваних в скоєнні злочину – Ред.) вже майже автоматично означає задоволення позову. А далі вже будуть дивитися скільки людина безпідставно перебувала за ґратами.

Як сприйняли ваше повернення в Командуванні ССпО? Чи наразі ви бажаєте продовжувати службу?

- Позиція Командування з самого першого дня була дуже проста – ніхто в цю маячню не вірив і не вірить. Тодішній Командувач ССпО генерал-лейтенант Ігор Луньов виступив з офіційною заявою, що як тільки я вийду з СІЗО я маю повернутися на службу. Нинішній очільник Сил, генерал-майор Григорій Галаган має таку саму позицію і так само мене підтримує. Підтримують і мої співслужбовці, вони постійно до мене приїжджають. Я пишаюся своїми командирами і тим, де я служу. Спецназ дійсно своїх не кидає.

У певної частини відомих творчих людей був період ув'язнення, що вплинув на їхні твори, як-от у Тараса Шевченка. Чи відчули ви щось таке в СІЗО, як ці 506 днів вплинули це на вас і вашу творчість?

- Напевно, ще зарано говорити. Вірші були, але я досі не знаю, як саме вони народилися. Після того, постав якийсь блок, ніби хтось вікно зачинив. Хоча, подивимося, муза і творчість – це речі абсолютно непередбачувані. Можна йти, їхати за кермом і щось почути, якусь фразу, що запустить процес. «Воїни життя» написав після занять фізподготовкою, почувши кілька слів у піснях. Текст склався швидко, а музика просто з-під рук ніби сама вийшла. Зараз можу сказати, що весь процес довкола мене став своєрідним локомотивом, що потягнув творчість Ріффмастера вперед. Стала дуже відомою пісня «Сенс», хоча вона була написана в 2003 році, але нібито про сьогоднішню ситуацію. Вона стала надзвичайно актуальною. Так що скажу словами цієї пісні «Щиро дякую я своїм ворогам, за турботу, за згадку – усе в лапках».

Якщо ми вже згадали про пісню «Сенс», то як ви в ній співаєте – є сенс? Всієї цієї боротьби?

- Звісно, є сенс. Це праведна боротьба.

Друзі! Важливо! Ми переходимо на розповсюдження інформації лише в YouTube, Facebook та Тelegram-каналі.

Інформаційні стріми з 8 ранку до 0 ночі у співробітництві з відомими журналістами та блогерами на каналах UMN та skrypin.ua

Наш Facebook: https://www.facebook.com/UkrMediaNetwork

Наш Тelegram: https://t.me/UMNuaНаш Twitter: https://twitter.com/UMN_ua