Ось і закінчується черговий рік обіцянок змінити систему органів кримінальної юстиції. Для вас це словосполучення може бути незрозумілим. Проте ви точно чули про всі органи, які входять до її складу. Саме ці органи мають забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності злочинців.

Зазвичай до системи органів кримінальної юстиції включають Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань і податкову міліцію. Ці органи розслідують абсолютно різні злочини. Окрім цього, до системи входить прокуратура, яка після останніх змін в Конституції України стала частиною судової гілки влади.

Також експерти кажуть, що спецслужби, наприклад Служба безпеки України, включається до цього списку. Хоча всім зрозуміло, що СБУ з моменту проголошення незалежності залишається «государєвими руками» для контролю за чиновниками та простими громадянами. 

Про адвокатуру і кримінально-виконавчу системи згадаю, але деталізувати не буду. Це важливі елементи. Але наша сфера інтересів якось оминає проблематику захисту прав і свобод громадян з боку адвокатів. І також нам не вистачає можливостей «покрити» питання відбування покарань у в’язницях та колоніях. Однак, вони також мають бути у сфері уваги. 

Я не буду навантажувати деталями роботи органів досудового розслідування чи судових розглядів. Нині стоїть просте питання: А чи багато змінилось на політичному небосхилі з появою президента Зеленського? Коротка відповідь – ні. Змінилось… майже нічого! 

За останні 6 років в Україні створені органи із зазначеної сфери, які мали б забезпечувати нову якість роботи. Так можна сказати про НАБУ і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Але їм із самого початку заважають «старі кадри». Кому з політичних еліт потрібні реально незалежні органи? Нікому. Що при Порошенку, що при Зеленському. Їхні команди довго розповідали нам, що варто гуманізувати законодавство стосовно цілого ряду злочинів. Іншими словами, зробити більш «людяними» покарання за окремі правопорушення. Ага, розігнались. Почекаєте. Наразі «не на часі».

Я вже не кажу про те, що «інститут кримінальних проступків» вже мав давно стати реальністю. У західних демократіях – це не кримінальна відповідальність в традиційному розумінні, а штраф чи щось подібне. В Україні – гайда в колонію, посидиш-подумаєш собі там про свою поведінку.

• Кримінальний проступок — кримінально караний вчинок невеликої тяжкості, який не несе великої суспільної небезпеки. За нього передбачене менш суворе покарання, ніж за злочин.

Багато хто нарікає на недоліки Кримінального процесуального кодексу. Ок, нехай так. Але пропозиції стосовно його покращення дивують навіть «притертих» адвокатів та експертів. Хаотичність пропозицій по змінам – це просто маразм. Вибачте, що вживаю це слово, але інакше і не скажеш. Депутати подають сотні законопроєктів, більшість з яких – просто юридичне сміття. 

За цей рік, як і за попередні, ми побачили, що об’єднання функцій слідчого і оперативника – можлива. Наприклад, це стосується детективів НАБУ, що в порівнянні з іншими просто фантастично роблять свою роботу. І що? Нічого. Деякі спроби «пілотних проєктів» в Нацполіції захлинулися, результатів немає. Це й досі дві різних професії. 

Пам’ятаєте, як в американських фільмах суд присяжних визначає – чи винна особа у злочині? Так, українська Конституція передбачає відповідні процедури. Але широкомасштабного використання цього інституту досі немає! 

Коли запровадять, то суддя не буде «визначати винуватість» і призначати «строк», а просто зосередиться на покаранні. Бо 9-12-13-15 осіб краще визначать, чи винна особа! 

Тепер про новітні технології у роботі правоохоронних органів, прокуратури й судів. Скажіть, а скільки ми чекатимемо, коли матеріали провадження будуть в електронному варіанті? Ми вже у 21 столітті, але все носимо в паперовому вигляді. 

Тепер про обіцянки, а не проблеми. ЗеКоманда обіцяла нам реформу СБУ, покращити роботу ДБР, реформувати органи прокуратури, не зачіпати НАБУ і САП. Що в результаті? Найближчий друг Зеленського Іван Баканов уже другий рік не може запустити реформу. СБУшники «ганяють» бізнесменів. СБУ залишається «мечем покарання» для політичних опонентів. Водночас ми бачимо чіткі політично вмотивовані атаки на НАБУ і САП. Як це можна назвати культурними словами? 

Тепер по черзі про всі органи

Нацполіція досі перебуває в підпорядкуванні «вічного міністра» Арсена Авакова. Нацгвардія – теж! СБУ діє так, ніби жодних обіцянок про реформу не чули. ДБР з якого дива допомагає експрезиденту Петру Порошенку підняти його рейтинг через майже три десятки безглуздих кримінальних проваджень. Ексгенпрокурора Рябошапку змінюють на Венедіктову, яка завалила всі ділянки роботи – від реформи і до відмазування «своїх». Буквально днями це сталося стосовно заступника голови Офісу президента Олега Татарова. 

НАБУ і САП постійно – під медійними і «законодавчими» атаками. Це вже не кажучи про те, як Конституційний Суд вдарив по НАБУ і «обрізав» повноваження ще одного органу – НАЗК – з ідіотською аргументацією.

Про СБУ я вже згадував. З фантастично роздутого органу Служба має перетворитись на класичну спецслужбу. Її функції в «ідеальному світі» – це контррозвідка і протидія тероризму. Але хто ж хоче відпустити «комерційні» напрямки, як-то розслідування економічних злочинів чи відстеження інших «солодких напрямків». СБУ залишається вже майже 30 років повноцінною правонаступницею радянського КДБ. Але кому до того діло? Бюджет нібито витримує більш ніж 30-тисячну армію співробітників, які отримують «мізер», але живуть на «широку ногу». 

Тепер про ще одне – розслідування економічних злочинів. Коротко і по суті. Нацполіція, СБУ та податкова міліція мають втратити це право. Замість них має бути створений орган досудового розслідування. Новий. Зі свіжими підходами. І з прозорим конкурсом на обрання керівника. 

Ага, розігнались. Що при Порошенку, що при Зеленському – вони плювали на потреби. Навіть якщо це було прописано в меморандумі з МВФ. 

Тому, реалізуючи свої бізнес-ідеї, очікуйте почергові відвідини всіх вищезгаданих структур. «Доїти» вас поки не перестануть, бо дітям поліцейських, СБУшників чи податківців також «хочеться їсти» в одному з дорогих київських ресторанів, на які офіційно їхні батьки не заробили. 

Я не хочу «гнати хвилю» стосовно обіцянок Зеленського і їхньої реалізації, але виглядає так, що нас вчергове вважають за ідіотів, обіцяючи «кисільні береги» і «медові ріки». Кожен президент, прийшовши на посаду, віддає цілі галузі державного управління своєму оточенню. А ті вже плювали на політичні обіцянки, бо новий Ренж Ровер чи будинок в іспанській Марбельї значно більше радує, ніж переобрання голови держави на повторний строк.

• Автор: Олександр Лємєнов, голова правління StateWatch, ексрадник генпрокурора, ексголова першої конкурсної комісії ДБР, експерт з антикорупційної реформи

Друзі! Важливо! Ми переходимо на розповсюдження інформації лише в YouTube, Facebook та Тelegram-каналі.

Інформаційні стріми з 8 ранку до 0 ночі у співробітництві з відомими журналістами та блогерами на каналах UMN та skrypin.ua

Наш Facebook: https://www.facebook.com/UkrMediaNetwork

Наш Тelegram: https://t.me/UMNuaНаш Twitter: https://twitter.com/UMN_ua